0
0
Чи буде Україна зі своєю рибою? Це залежить від того, який вектор розвитку прийме вітчизняна рибна галузь. Наші моря і внутрішні водойми вкрай виснажені нераціональним веденням рибного промислу, браконьєрством під прикриттям рибоохоронних структур, проблемами екологічного характеру. З кожним роком дедалі більше рідшають риб’ячі зграї. Тому для збереження рибного ресурсу у вітчизняної рибної галузі єдиним шляхом є аквакультура. За риборозведенням майбутнє! І благо, що для успішного розвитку рибництва в нашій країні є все: і неосяжні водні простори, і висококваліфіковані фахівці. Не вистачає лише бажання.
Тим більше, що це повністю відповідає Програмі сільськогосподарської організації ООН (ФАО). Відповідно до неї, у 2030 році споживчий кошик населення планети на 65 % наповнюватиметься штучно вирощеною рибою, і лише 35 % буде з дикої природи, включаючи виловлене в океанах, морях і річках. В Україні сьогодні продукція рибництва становить 3,65 % від загального споживання рибного продукту у країні.
Асоціація рибалок України звертає увагу, що Україна має значний потенціал рибогосподарського фонду прісноводних внутрішніх водойм, який становить більше ніж 1,3 мільйонів гектарів, із яких 250 тисяч є придатними для розведення риби. Але з них використовується лише 60 %. До того ж, вкрай неефективно. Вирощується в середньому менше 4 центнерів риби з гектара, при тому, що застосування інтенсивних методів, які використовують в країнах ЄС, дає можливість отримувати біля 30 центнерів із гектара.
Багато факторів не дають розвиватися вітчизняному рибництву: недосконала нормативна та законодавча база, складні та непрозорі умови оренди водойм, природоохоронної прибережної території. Крім того, багато питань щодо оренди гідроспоруд, дуже високі ставки за землі Водного Фонду, дорогі корми тощо. Але цьогоріч ще й природа внесла свої корективи.
Через маловоддя наших водойм рибне господарство зазнає суттєвих збитків. Маловоддя призводить до зміни гідрологічного циклу водойм, сприяє інтенсивному забрудненню. Дозволені скиди забруднених вод розраховуються, виходячи з наповнюваності водойми на 100 %. Тому, умовно «неповні» водойми забруднюються ними сьогодні надмірно.
Через безсніжну зиму та майже суху весну – опади були мінімальними, річки наповнені не більше ніж на 70 %. Рибі немає де нереститися, 60 % природних нерестовищ майже без води. Зараз найпотаємніше – нерест. Від того, як він пройде, залежить майбутнє наших водойм. Якщо не буде риби, річки загинуть. До того ж, до маловоддя додалися випадки підпалу очерету в плавнях. Палають природні нерестовища. Ці фактори можуть суттєво вплинути на майбутню кількість риби у вітчизняних водоймах.
– Зараз ситуація дуже тривожна. Вона може почати погіршуватися, коли підвищиться температура і з’явиться серйозний дефіцит опадів, які випавши, підуть тільки на короткочасне зволоження ґрунту, а не на наповнюваність водойм. Це призведе до зневоднення та пересихання деяких з них. У першу чергу, постраждають малі водотоки. Потрібно нагадати, що через неналежне ставлення до вітчизняних водних ресурсів у нашій країні за тридцять років зникло більше 10 тисяч малих річок. І ця безрадісна тенденція може продовжитися, оскільки для поліпшення становища чиновники всі ці роки не вживали необхідних заходів, – каже доктор економічних наук Віталій Скоцик. – При цьому малі річки здійснюють проточність на рибних господарствах. Без циркуляції води може розпочатися мор, різні захворювання риб. Якщо ми хочемо зберегти решту рибних ресурсів у наших водоймах, а також наповнити ринок дешевою, якісною рибою власного виробництва, необхідно негайно удосконалити законодавчу та нормативну базу, стимулювати розвиток рибництва.
Якщо ми хочемо зберегти рибу в наших річках, необхідно їй допомогти під час нересту: виставляти штучні нерестові гнізда, а так само в цьому році особливий акцент зробити на зариблення водойм аборигенними видами риби.
– При раціональному використанні внутрішніх водойм і морів Україна цілком може стати європейською рибницею – Асоціація рибалок України.
Прес служба Асоціації рибалок України
