

Надія Гуржій
Весна така…вона не знає смутку,
Дарує людям рясту береги,
Чарівні проліски, тюльпани, незабудки,
Щоб світ великий – свято берегли…
А люди що, у метушні й тривогах,
Беруть красу, й не дякують природі.
І у душі свого забули Бога…
Та нищать благодать цю при нагоді.
Весна така… сміється і радіє,
Дзеркалять води і лани срібляться.
Любов завжди усім взаємодіє,
Це нам вона, земним, дана для щастя.
А ми такі: вдягаємо корону,
І думаєм: « Господарі земні !»
Перед природою ми сильно безборонні.
Якщо ще злі, – то грішні і сумні.
Весна іде і піднімає піку
Неділя Вербна – гілкою увись…
Людино! Світ тобі оцей довіку!
Схились до нього і йому молись!
12. 04. 2020 р.
@Надія Гуржій.

