0
0
Цього року на схилах Приінгулля багато жовтих яскравих плям – масово квітне звіробій.
Перший ботанічний опис рослини зробив К. Лінней (1707-1778), який виділив цілу родину під назвою звіробійних. Найпоширенішій з них дав наукову родову назву Hypericum, що означає «зростаючий серед вересу» (від грецьк. hypo — «під, серед» і erica — «верес») — перші описані види звіробою були знайдені серед вересових заростей [1].
Звіробій має багато народних та місцевих назв: стокровиця, калмицький чай, зілля свєтоянське, заяча крівця, божа крівця, бождеревок, іванок-провірник, кравник, кривавник, криштальки, кров св. Івана, святоіванське зілля, стокрiвця, прозірник, кровавник, кровник, червона смілка.
Більшість народних повір’їв зводиться до того, що значна домішка цієї трави у суміші з іншими рослинами отруйна для багатьох свійських і диких тварин. Діалектні найменування звіробою виникли ще в сиву давнину, коли людина вперше побачила кров’яно-червону рідину, яка виділяється з рослини при розтиранні її в руках.
Можливо, саме ця особливість і зумовила появу багатьох релігійних назв звіробою, наприклад, божа крівця. Назви смілка, червона смілка виникли за здатністю рослин виділяти при розтиранні приємний смолистий запах.
У т.ч. джерело: М.М.Фещенко http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine8-17.pdf
